На жаль, наразі неможливо відкрити версію для друку.
0 800 30-74-85 з 8 до 20 по буднях та з 9 до 18 по вихідним.
0 800 30-74-85
З 8 до 18 по буднях
Повідомлення менеджеру
Відгук менеджеру
Підтримайте нашу армію та фонд «Повернись живим» — Підтримати
Шановний Користувач електронного майданчика "Zakupki UA",
для використання електронного майданчика "Zakupki UA" з метою участі у якості учасника у закупівлях у відповідності до законодавства у сфері публічних закупівель, кожен Користувач, крім реєстрації/авторизації на електронному майданчику "Zakupki UA", має:
Користувачі мають змогу ознайомитись з чинними редакціями Регламенту електронного майданчика "Zakupki UA" і Тарифів електронного майданчика "Zakupki UA" за посиланнями: https://zakupki.com.ua/reglament і https://zakupki.com.ua/pricing.
З повагою,
Служба підтримки Zakupki UA
support@zakupki.com.ua
class="modal-title" id="myModalLabel">Великий розмір файлу
Повідомляємо про зміни
в умовах, оновлення статусу, появу скарг, вимог та запитань
На жаль, наразі неможливо відкрити версію для друку.
Перевірка документації перед подачею гарантує захист пропозиції від формального відхилення. Наш юрист знайде в документах всі проблемні місця, напише, як їх виправити і ще раз перевірить підсумковий результат.
Наші юристи візьмуть на себе оскарження нечесних умов і видалять дискримінаційні вимоги.
Наші юристи візьмуть на себе оскарження результатів кваліфікації і повернуть до оцінки вашу пропозицію.
Відкриті торги з особливостями
Кваліфікація переможця
Опис закупівлі: Школа тяглася до косогору, знижуючись у цоколі; у крайньому її кінці, де були двері з великим навісним замком, цоколь пропадав; двір — утоптаний, трава обрамляла його тільки під стінами та парканом, паркан протрухлий, з численними щербами; зразу за школою — стрімка, кам'яниста, густо засипана жорствою гора, вище росли густі дерева, а з правої руки, трохи поодаль, витиналася важка, потріскана скеля. Володимир обійшов двір, злякавши курку під каштаном, курка загаласувала й кинулася навтьоки, і чи був покликаний тією куркою, чи, може, з неба впав — виріс перед Володимиром широкоплечий бородатий дід. Володимир побачив його малі сині очі, і хоч дивилися вони насторожено, йому стало погідно від тих очей, бо цей колір невідступне супроводжував його сьогодні. В руці дід тримав кийка, мабуть, не задля підпори; Володимир усміхнувся до старого, виклавши в тій усмішці всю ту радість, якої зажив на цій вулиці, але це не розтопило замерзлі й такі насторожені очі, спалахнув тільки там блакитний полиск. — Нема тут уборної! — вуркотів дід, загороджуючи Володимирові дорогу, хоч у кутку двору таки стояла розтріскана й розхитана споруда, у призначенні якої годі помилитися. Володимир уже не міг стриматися й мусив засміятися до тих настовбурчених і тому смішних очей. Мусив сказати, що прийшов сюди на роботу і що отепер, розвів він рукою, все — володіння його, ба навіть і сам дід. Тоді дід почав танути на очах: ослабла рука, що стискала кийка, обличчя розм'якло і стало добродушно-нетямкувате, а очі зробилися тим, чим повинні бути: яскравим відбитком сяйва, що текло сьогодні щедро на землю. Володимир показав дідові свої папери, щоб той зовсім йому повірив, а коли озирнувся, побачив, що з-за паркану сусіднього двору вистромилося із п'ятеро дитячих голів. Усміхнувся, хоч ті й не подумали відповісти на привітання, відтак аж голову закинув — обійняло його раптом щастя! Дід усе ще ворушив губами, читаючи його папери, і доки перечитав, Володимир устиг обдивитись і гору поза скелею. На скелі стояв високий худий хлопчак, схилившись, став через те химерно схожий на знак питання; над головою у Володимира зашелестів каштан, а під ноги впало кілька їжачкуватих плодів. Він побачив угорі за скелею майже потонулий у зелені дім, — хлопчак уже йшов туди по крутій кам'янистій стежці. Внизу, у жовтому піщаному ложі, лежала річка, і по піску ганяло двоє голих золотистих, як і пісок, дітей. 3 Галині руки топились по лікті в білій піні, і вона мимохідь подумала, що кілька років тому прала ще в дідівський спосіб, мочачи білизну в розчині попелу. Коло неї ріс великий каштан, а в ногах валялося кілька їжачкастих плодів. Над головою стелилося небо, яке вона найбільше любила, — купчасті хмари із білими химеруватими головами, а між них такий щедрий розлив, що тіло саме від себе наливається юною бадьорістю. Руки її звично ходили в піні й терли об дошку-терку; на порозі сиділа, скоцюрбившись, баба — дивилася майже безтямним поглядом і ворушила вустами. Помічала онуку серед двору, й поступово лагіднів та осмислювався її погляд, була Галя в ясно-синьому платті, а коли оберталася до старої, світила усмішкою: молоде її обличчя сяяло. — Погідний випав сьогодні день, — сказала стара. — Набридли ці дощі! Галя розпрямилася біля балії, відчуваючи, як солодко ниє в неї спина, і задивилася туди, де звивалася в глибокій долині річка. Там стелився засипаний рідкими деревами узвіз і стовбичило, як завше, кілька парочок. Притислися плечем до плеча й дивилися на далекі прирічкові краєвиди; там нижче корячкувате завмер підбитий ще у війну танк, і по ньому, як мурашва, лазили діти. Трохи далі витяглась, обведена щербатим парканом, школа, а на подвір'ї стояло двоє чоловіків. — Куди це задивилася? — сумирно спитала від порога стара. — Степан із кимсь біля школи. — Пити хочеться, — сказала стара. — Чи б не подала ти мені, Галюню, води? Відвела погляд від того щоденного краєвиду, щось зазвучало в ній: мелодія якась призабута чи жаль. Підійшла до старої, і та посунулася, щоб пропустити її. — Таке маю враження, — сказала баба, — наче тепер і не літо... Пила воду маленькими ковтками, раз у раз прикладаючи кварту до рота, й дивилася невідривне в далечінь, начебто й справді бачила там тіні осені. Хлопець рипнув хвірткою і несміливо став на стежці. — Я ластівку ледве не зловив, — сказав він. — Гарна така була ластівка! Кварта в руках у старої затремтіла. Галя вже прала, і піна знову піднялася їй до ліктів. — Чуєш, мамо! — сказав уже сміливіше хлопець. — Я ледве ту ластівку не зловив! Гарна була ластівка. Баба відтрутила од себе кварту, і кілька крапель упало їй на кофту. Галя повернулася до сина і згукнула вражено: хлопець був з голови до ніг вимазаний у глину. — Де це ти так убрався?! — Я ж тобі кажу: ластівку ловив. — Ну, і де ж та ластівка? — Полетіла, мамо. Але я теж полетів… Стояв на стежці весь глиняний, розвів глиняні руки, і з глиняної голови поблискували тільки очі. Глиняним пальцем утер носа і хотів поправити глиняного чуба. Галя пирснула, бо несила їй було дивитися на цього глиняного чоловічка. Затулилася рукою, вкритою білою піною, і хлопцеві стало любо на неї дивитися. Була така гарна й молода під тим сонцем! Зрадів, що мати така невимірне гарна, а ще більше, що покарання вдасться уникнути. Через те засміявся й сам, і ще яскравіше заіскрилися на глиняному обличчі його очі — блиснули в них сльози. — Смійся, смійся! — озвалася з ґанку баба. — Коли він шию собі зверне, не так іще засмієшся. 4 Володимир став на порозі свого нового мешкання. В потилицю йому дихав дід, і вони обдивлялися кімнату, наче бозна-яке диво побачили. — Дошки звідси я заберу, — сказав сторож. — Вчительки тут, поки директора не було, кладовку зробили. Володимир присвиснув. — Сарай нікому було звести, — сказав винувато сторож. — Ці парти я також заберу. — Стіл хай лишиться, — сказав Володимир, протискуючись боком у кімнату. В кутку стояло старе іржаве ліжко, саме до нього Володимир і добирався. Боляче нила йому нога, і він сів, полегшено випроставшись. Сторож потяг дошку, здійнявши хмару куряви. — А вещі ваші де, звиняйте? — спитав уже з дошкою на плечі. — Отут! — Володимир плеснув по речовому мішку. Старий подивився на нього вражено. — Я зараз допоможу, — сказав Володимир. — Аз ногою у вас що? — спитав дід, тягнучи до себе вже другу дошку. — Нема в мене ноги. — Значиться, на протезі? — Старий поклав дошку на плече й озирнувся. — А хоч ковдра у вас є? — Ковдра зі мною, — засміявся Володимир, плескаючи по кинутій на ліжко шинелі. Встав, але зарізко, і йому заболіло. Одне вікно було завішене чорним папером, а друге так закіптюжилося, що краєвид за ним пливав у сірому тумані. Володимир скинув гачка і торсанув раму. Затріщала струхлявіла обклейка, чути стало, як десь у дворі дід кинув дошку і вона ляско плеснула. У вікно повіяло духом землі й недалекої річки. В хаті навпроти зарипіли двері, і в прочілі виросла висока постать. Жінка була така худа, що він аж зажмурився. — Ви б посиділи, — сказав від порога Степан. — Я вже сам справлюся... З далекої, мабуть, дороги? — З далекої, — обізвався Володимир і відійшов од вікна, бо та висока й худа з неймовірною цікавістю задивилася на нього. — Давайте повиносимо парти! — сказав він старому. Вони витягли парту; жінка за цей час встигла вийти з двору й рушила через вулицю. Ступила в хвіртку, і очі її запалали гнівом. — Що це за перетрубація, Степане? — спитала таким тоном, що вони нараз спинилися, як хлопчаки, і винувато опустили руки. — Та це, Олександре Панасівно, теє-то... директор, — сказав Степан сумирно і втер з чола піт. Жінка спинила на Володимирові погляд, і він змушений був подивитися на каштан, безсилий витримати той блискучий потік. — Він, Олександре Панасівно, й документа мені показав, — запобігливо сказав Степан. — Я хотів був до вас зайти, та пішли-от квартирю дивитися... — Треба було зайти спершу до мене! — відрізала жінка. Пройшла повз них, начебто й справді були вони в чомусь винуваті, і зайшла до директорського приміщення. Чоловіки тюпали покірно слідом, керовані незрозумілою силою, що струміла від неї. — Чого стали? — роздратовано повернулася вона. — Виносьте швидше цей хлам, і я тут приберу... 5 Високий сивогривий чоловік ішов неквапно берегом, спираючись на розкладний стілець.
Ідентифікаційний номер | UA-2023-04-25-001424-a |
---|---|
Електронний цифровий підпис |
Відсутній
|
Період уточнень | до 4 травня, 00:00 |
---|---|
Період оскарження умов | до 4 травня, 00:00 |
Подача пропозицій | до 7 травня, 09:00 |
Дата останніх змін | 15 травня, 17:24 |
Очікувана вартість закупівлі | 1 200.00 UAH з ПДВ |
---|---|
Ціна пропозиції обмежена очікуваною вартістю: | НІ |
Мінімальний крок пониження | 12.00 UAH з ПДВ |
---|
Критерій 1Опис |
Ок — 10% Не ок — 0% |
---|
Пара, гаряча вода та пов’язана продукція100 гігакалорія Адреса поставки: Україна, Відповідно до документації Строк: до 30.06.2023 00:00 Тип предмета закупівлі: Товари Код ДК 021:2015: 09320000-8, Пара, гаряча вода та пов’язана продукція |
Контакти
Документи
Відповідність критеріям
Код ЄДРПОУ | 12345678901 |
---|---|
Поштова адреса | 00000, Україна, Вінницька область, хутір, у хуторі нема вулиць |
Суб'єкт господарювання | Суб'єкт великого підприємництва |
Ім'я | Бенедикт Камбербетч |
Телефон | +380672212256 |
Ел. пошта | g0677244079@gmail.com |
Тип оплати: Пiсляоплата
Період: 10 банківських днів
Розмір оплати: 100.00%
Назва організації | MARVEL/DC |
---|---|
Код ЄДРПОУ | 123456789011 |
Поштова адреса | 00000, Україна, Вінницька область, вулиця, місто |
Ім'я |
Всесвіт замовника |
Телефон | +380001234567 |
Ел. пошта | f0677244079@gmail.com |